|
Скачать 19.79 Kb.
|
МЕНІНГЕАЛЬНИЙ СИНДРОМ У ДИФЕРЕНЦІЙНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ Моторна Ю.С., студ. 5-го курсу Науковий керівник – асист. Клименко Н.В. СумДУ, кафедра інфекційних хвороб Ряд інфекційних хвороб перебігає з ураженням мозкових оболонок - менінгеальним синдромом. При загальній клінічній схематичності цього синдрому, що включає симптоми: Керніга, Брудзинського, ригідність м`язів потилиці та інші патологічні рефлекси, при кожній нозологічній формі інфекційних хвороб він має характерні клініко-патогенетичні особливості, що створює проблеми в їх диференційній діагностиці. Ураження мозкових оболонок може бути первинним або вторинним, мати запальну або вірусну природу. Окрім запальної реакції мозкових оболонок, що обумовлена дією різних видів збудників, їх ураження може бути наслідком інтоксикації, що призводить до розвитку менінгізму, який виникає у період розпалу багатьох бактеріальних та вірусних інфекцій. При ураженні головного мозку, що пов’язане з інтоксикацією, можливі також метаболічні та дисциркуляторні порушення, що нерідко ведуть до розвитку енцефалопатії та органічних уражень головного мозку. Нами було обстежено за період 2005-2008років 283 інфекційних хворих, що в більшій чи меншій мірі мали ознаки ураження нервової системи. З них у 227 пацієнтів, що становили 80 % від загальної кількості обстежених, відмічались короткочасні зміни з боку ЦНС, частіше у вигляді менінгізму. Ці симптоми швидко зникали після вчасно розпочатої дезінтоксикаційної терапії. А у 56 обстежених хворих, що складали 20 %, було встановлено первинне ураження ЦНС у вигляді менінгітів. Із них менінгококової етіології - 28 випадків (на серозний менінгіт припадало 19 випадків - 68 %, на гнійний менінгіт - 9, що становило 32 %); герпесвірусної природи - 22 випадки; менінгіти стрептококової, лептоспірозної та туберкульозної етіології становили по 2 випадки кожного. Короткочасні зміни з боку ЦНС частіше спостерігались при ГРВІ - у 131 хворого (57 %), герпесвірусній інфекції - у 25 пацієнтів (11%), при аденовірусній інфекції - у 21 хворого (9 %), при грипі - у 13 хворих (5 %), на лептоспіроз, ангіну, вірусний гепатит, системний кліщовий Лайм-бореліоз припадало по 8 випадків відповідно (4 %), при ВІЛ- інфекції - 5 випадків (2 %). Диференціальний діагноз менінгеального синдрому при інфекційних хворобах на початковому етапі базується на оцінці клінічних проявів ураження нервової системи, вивчення анамнезу захворювання та епідеміологічних даних. Таким чином,у зв`язку з тяжкістю клінічного диференціювання менінгеального синдрому при первинних та вторинних ураженнях центральної нервової системи, єдиним надійним та вирішальним методом діагностики є люмбальна пункція з наступним дослідженням спиномозкової рідини. Це дозволяє відрізнити менінгіт від менінгізму, гнійний менінгіт від серозного. В подальшому проводиться бактеріологічна та вірусологічна діагностика, що спрямована на визначення збудника чи його антигенів у лікворі. |