^
Для введення препарату альтеплазе необхідна катетеризація окремої периферичної вени.
Катетеризація центральних вен (підключичної або яремної) виключає можливість проведення сТЛТ. (У разі виникнення кровотечі у місці катетеризації периферичної вени її можна зупинити шляхом стискання, що не можливо у разі катетеризації центральних судин).
Не рекомендується введення інших розчинів разом з препаратом альтеплазе.
Проведення контролю та корекції АТ
Рекомендований рівень АТ у пацієнта перед проведенням сТЛТ та в перші 24 год. Після виконання процедури сТЛТ САТ менше 180 мм рт. ст. ДАТ менше 105 мм рт. ст.
Корекцію АТ виконують у разі виявлення у пацієнта САТ більше 185 мм рт. ст. ДАТ більше 110 мм рт. ст.
Корекція АТ проводять з обов’язковим моніторингом рівня АТ.
Для проведення корекції АТ рекомендуються застосовувати такі лікарські засоби:
2.4.1. Урапідил.
Вводиться в/в болюсно 2-10 мл (10-15 мг). У разі недосягнення цільового АТ повторити введення препарату через 5 хв. в дозі 2-10 мл (10-15 мг) до досягнення цільового АТ. Не перевищувати максимальну добову дозу препарату (100 мг).
2.4.2. Лабеталол.
Застосування лабеталолу починають з навантажувальної дози 20 мг в/в болюсно. В подальшому препарат можна вводити у вигляді повторних болюсних ін’єкцій в дозі від 20 до 80 мг з інтервалом 10 хв. до досягнення цільового рівня АТ або у вигляді в/в інфузії із швидкістю 1-2 мг/хв. із поступовим збільшенням швидкості введення у разі неефективного зниження АТ.
^ для зниження АТ наступні препарати: ніфедипін, нітропрусид.
Розрахунок дози альтеплазе
Дозу альтеплазе для внутрішньовенного введення розраховують згідно Додатку № 9.
Доза альтеплазе становить – 0,9 мг/кг, максимальна доза для внутрішньовенного ведення не повинна перевищувати 90 мг.
Підготовка розчину альтеплазе для внутрішньовенного введення. Необхідно суворо дотримуватись інструкцій щодо розведення:
Препарат альтеплазе розчиняється в розчині 0,9 % натрію хлориду;
При розчиненні альтеплазе флакон з розчином суворо заборонено інтенсивно трусити – це призводить до інактивації лікарського засобу;
Препарат альтеплазе не можна змішувати з іншими ліками (зокрема не вводити інші ліки в систему під час інфузії альтеплазе). Приготований розчин препарату альтеплазе може зберігатися в умовах холодильнику до 24 годин, до 8 годин при температурі до 25ºС;
Після завершення інфузії препарату альтеплазе необхідно промити канюлю периферичного катетера розчином 0,9 % натрію хлориду та закрити.
Методика проведення інфузії альтеплазе
Альтеплазе вводиться наступним чином:
10% розрахованої дози вводиться пацієнту внутрішньовенно, як болюс,
90% розрахованої дози вводиться впродовж 60 хв. шляхом внутрішньовенної інфузії за допомогою інфузомату або крапельниці.
Період напівелімінації препарату альтеплазе в плазмі крові дорівнює 4 хвилини, тому введення болюсу (10 % розрахованої дози альтеплазе), повинно проводитися тільки після того, як буде повністю підготовлений для внутрішньовенної крапельної інфузії 90 % залишку розрахованої дози альтеплазе.
^
Моніторинг стану пацієнта відбувається в перші 48 годин після проведення процедури системного тромболізису (Додаток № 10).
Оцінка вітальних функцій та неврологічного статусу:
в перші 2 год. - кожні 15 хв.
2-6 год. – кожні 30 хв.
6-16 год. – кожну годину.
16-48 год. –кожні 4 год.
Оцінка неврологічного статусу за шкалою NIHSS після введення препарату альтеплазе:
через 30 хв.,
60 хв.,
3 год.,
6 год.,
24 год.
6.2.Під час проведення процедури сТЛТ та впродовж 24-48 годин після її закінчення пацієнт має знаходиться під наглядом у відділенні інтенсивної терапії або ПІС інсультного центру.
6.3.Пацієнт після проведення процедури сТЛТ не повинен вставати (постільний режим) не менше 12 год.
^ призначення антитромбоцитарних засобів чи антикоагулянтів до проведення повторної СКТ (через 24 год. після процедури сТЛТ).
6.6.Не рекомендовано для вимірювання АТ накладати манжету на кінцівку, де стоїть катетер для інфузійної терапії (може виникнути кровотеча). АТ може бути виміряний на a. tibialis.
6.7.Рекомендовано утриматися від прийому їжі та рідини в перші 12 годин після проведення процедури сТЛТ.
6.8.Необхідно проводити контроль за випорожненнями пацієнта (сеча, калові маси), для моніторингу ознак кровотечі.
6.9.Моніторинг рівня глюкози (РГ) після проведення сТЛТ необхідно проводити кожні 4 години,якщо у пацієнта перед проведенням процедури сТЛТ був виявлений високий РГ крові (>10 ммоль/л) або пацієнт страждає на ЦД, кожні 6-12 годин- в інших випадках, далі – за потребою.
6.10.Для корекції гіперглікемії (>10 ммоль/л) рекомендується використовувати простий інсулін (з розрахунку 1-1,5 ОД на кожний 1 ммоль понад 10,0 ммоль/л).
^
Положення протоколу
Лікування ускладнень тромболітичної терапії здійснюється відповідно до медико-технологічних документів, які регламентують надання медичної допомоги при нижчезазначених станах.
Необхідні дії лікаря
Обов’язкові
^
Симптоми: зниження АТ, затруднене дихання, висипання на шкірі.
Лікування:введення розчину епінефрину, симптоматична терапія анафілактичного шоку.
^
7.1.2.1. Розвивається частіше у пацієнтів, які приймають для контролю АТ інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (іАПФ).
7.1.2.2. Необхідно контролювати стан язика пацієнта кожні 15 хв. при проведенні інфузії альтеплазе.
Як правило ангіоневротичний набряк не виникає після закінчення інфузії альтеплазе.
Лікування:
Якщо набряк язика порушує прохідність дихальних шляхів, необхідно провести заходи, які відновлюють прохідність дихальних шляхів (встановлення повітроводу, інтубація трахеї).
Якщо прохідність дихальних шляхів не порушується, проводиться протиалергічна терапія (кортикостероїди та антигістамінні засоби в/в).
^
У разі відсутності інших неврологічних симптомів, які можуть вказувати на погіршення неврологічного стану – вводиться метоклопрамід в/в у дозі 10 мг.
NB! ^ альтеплазе необхідно припинити і вирішити питання про проведення термінової СКТ.
^ (в місці пункції, множинні екхімози, кровотеча із носу та ясен), крововиливи у внутрішні органи та тканини (ШКТ, урогенітальні або ретроперітонеальні).
Симптоми:
Зниженний АТ, тахікардія, блідість шкіряних покровів.
^ :
Огляд хворого, виявлення зовнішніх джерел кровотечі та місцевий гемостаз.
У разі відсутності зовнішніх джерел кровотечі необхідна консультація хірурга та УЗД черевної порожнини для виявлення внутрішніх кровотеч.
^ :
Контроль показників гематокриту, гемоглобіну, кількості еритроцитів, АЧТЧ, кількості тромбоцитів.
Лікування:
Припинення інфузії альтеплазе (у разі виникнення симптомів під час інфузії);
Проведення інтенсивної інфузійної терапії шляхом в/в введення розчину 0,9 % натрію хлориду;
В/в введення кріопреципітату фактору зсідання крові, свіжозамороженої плазми, препаратів тромбоцитів;
Симптоматична терапія;
У разі виникнення кровотечі, яка загрожує життю пацієнта, приймається рішення про проведення екстреного хірургічного втручання за життєвими показаннями.
^ можуть розвинутися у 3-9 % пацієнтів.
Можливі фактори, які підвищують ризик розвитку у вигляді черепно-мозкових крововиливів після використання рТАП:
Підвищений рівень глюкози крові.
Цукровий діабет в анамнезі.
Похилий вік.
Збільшення часу до введення болюсу альтеплазе у межах «вікна терапевтичних можливостей».
Попередній прийом АСК.
Застійна серцева недостатність в анамнезі.
Недостатня активність інгібітору плазміногену.
Порушення протоколу виконання тромболізису.
Симптоми:
Сильний головний біль, підвищення АТ, нудота, блювання, втрата свідомості, погіршення неврологічного статусу за шкалою тяжкості інсульту NIHSS (+4 бали).
Необхідні дії
Обов’язкові:
Припинення інфузії альтеплазе.
Термінове проведення СКТ.
Лабораторний контроль (гематокриту, гемоглобіну, кількості еритроцитів, АЧТЧ, кількості тромбоцитів).
NB! У разі виявлення на СКТ ознак ВМК – термінова консультація нейрохірурга.
Лікування:
припинення введення альтеплазе (у разі виникнення симптомів під час інфузії);
проведення інтенсивної інфузійної терапії, шляхом введення розчину 0,9 % натрію хлориду;
введення кріопреципітату фактору зсідання крові, свіжозамороженої плазми, препаратів тромбоцитів;
симптоматична терапія.
NB! У разі виникнення кровотечі, яка загрожує життю пацієнта приймається рішення про проведення нейрохірургічного втручання відразу після нормалізації показників гемостазу.
^
1. Пацієнт, якому виконана процедура сТЛТ, після проведення контрольної СКТ та 48 год. інтенсивного спостереження, може бути переведений для подальшої терапії в судинне неврологічне відділення.
2. Подальша базисна терапія відбувається згідно УКПМД «Ішемічний інсульт».
Розділ 5. Профілактика
^
Всім пацієнтам з ІІ, яким була проведена сТЛТ, відразу після проведення контрольної СКТ через 24 години, але не пізніше 48 год. від початку захворювання, має бути призначена АСК.
^
Обов’язкові:
АСК має бути призначена в дозі 300 мг (за відсутності дисфагії – per os, у разі дисфагії – через назогастральний зонд, в/м або per rectum).
Подальші дії, направлені на вторинну профілактику інсульту, регламентуються УКПМД «Ішемічний інсульт».
^
Первинна профілактика розвитку інсульту розглядається з позиції загальної профілактики АГ і полягає у виявленні і корекції доведених факторів ризику (ФР).
Обґрунтування
Виявлення та корекція ФР ризику – є дієвою профілактикою розвитку серцево- судинних захворювань, та їх ускладнень таких, як інсульт.
^
Визначаються уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія» (2012), затвердженим МОЗ України.
Розділ 6. Реабілітація
Положення протоколу
Пацієнт після проведення процедури сТЛТ не повинен вставати (постільний режим) не менше 12 год.
Пацієнт може бути оглянутий фахівцем з реабілітації з дозволу лікуючого лікаря в перші 24- 48 год. після проведення процедури сТЛТ.
Мобілізація пацієнта після проведення сТЛТ виконується при відсутності протипоказань через 48 год. з дозволу лікуючого лікаря.
Подальша реабілітація у пацієнтів з ІІ відбувається згідно УКПМД «Ішемічний інсульт».
Розділ 7. Виписка зі стаціонару з рекомендаціями на подальший період
^
Тривалість стаціонарного лікування залежить від тяжкості інсульту і складає від 7 до 28 діб (з них впродовж 7-14 – у спеціалізованому інсультному відділенні).
Обґрунтування
Планування виписки, надання індивідуальної програми реабілітації та профілактики повторного інсульту позитивно впливає на результати медичної допомоги на вторинному амбулаторному та первинному рівнях медичної допомоги.
^
Обов'язкові:
Дії лікаря при виписці пацієнта, який переніс ішемічний інсульт, регламентуються уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги «Ішемічний інсульт (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована) медична допомога, медична реабілітація)».
^
А.3.1. Алгоритм діагностики
Загальний алгоритм діагностики пацієнта при проведенні системного тромболітичного лікування при ішемічному інсульті представлений в Додатку № 4.
А.3.2. Алгоритм лікування
Загальний алгоритм лікування пацієнта при проведенні системного тромболітичного лікування при ішемічному інсульті представлений в Додатку № 11.
А.3.3 Схема медикаментозного лікування
Схема дозування альтеплазе наведена у Додатку № 9.
^
А.4.1. Вимоги для установ, які надають екстрену медичну допомогу
А.4.1.1. Кадрові ресурси.
Лікар зі спеціалізацією “медицина невідкладних станів” та/або фельдшер, медична сестра, водій.
А.4.1.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення
Апарат для штучної вентиляції легень ручний, електрокардіограф багатоканальний, пульcоксиметр, тонометр з набором манжет для вимірювання артеріального тиску на руках, ногах та дитячих, фонендоскоп/стетофонендоскоп, язикотримач та інше відповідно до табелю оснащення.
^
Комбіновані α- и β-адреноблокатори: лабеталол; альфа-адреноблокатори: урапідил; селективні (β1) – адреноблокатори: есмолол, метопролол; інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту: еналаприл; розчини електролітів: натрію хлорид, магнію сульфат; перфузійні розчини: глюкоза; анксіолітики, похідні бензодіазепіну: діазепам.
А.4.2 Вимоги для установ, які надають вторинну медичну допомогу
А.4.2.1 Кадрові ресурси
Лікар-невролог, що має підготовку з питань анестезіології та інтенсивної терапії та спеціалізується на веденні хворих на інсульт, терапевт, нейрохірург, кардіолог, рентгенолог, ендокринолог, логопед, фахівець з фізичної реабілітації, медичний психолог, соціальний працівник. Штатний розклад відділень, що надають допомогу при інсульті має бути мультидисциплінарним.
А.4.1.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення
КТ або МРТ, що працюють в цілодобовому режимі, монітор для цілодобового контролю життєвих показників, пульоксиметрії, рівня глюкози крові, температури тіла, електрокардіограф багатоканальний, ехоенцефалограф, ліжко функціональне, аналізатор агрегації тромбоцитів, аналізатор біохімічний автоматичний селективний, аналізатор гемокоагуляції, мікроскоп біологічний бінокулярний з імерсією, спис-скарифікатор одноразового використання, та інше відповідно до табелю оснащення.
^
Фібринолітики: альтеплазе. Комбіновані α- і β-адреноблокатори: лабеталол; альфа-адреноблокатори: урапідил; розчини електролітів: натрію хлорид; перфузійні розчини: глюкоза; антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота; простий інсулін.
^
Електронний документ: «Рекомендації щодо ведення хворих з ішемічним інсультом та транзиторною ішемічною атакою». Адаптована клінічна настанова. – 2012.
Електронний документ: «Реабілітація, профілактика і лікування ускладнень та планування виписки при ішемічному інсульті». Адаптована клінічна настанова. – 2012.
Електронний документ: «Сучасні принципи діагностики та лікування хворих із гострим ішемічним інсультом та ТІА». Адаптована клінічна настанова. – 2012.
Мищенко Т.С. Лечение и вторичная профилактика ишемического инсульта. Журнал практичного лікаря. № 2 2005 –с.8.
«Сучасні принципи діагностики та лікування хворих із ГПМК», Методичні рекомендації, Міністерство охорони здоров'я України, Київ, 2005.
Наказ МОЗ України від 30.07.2002г №297 «Про вдосконалення медичної допомоги пацієнтам з цереброваскулярною хворобою».
Наказ МОЗ України від 17.01.2005р №24 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів"»;
Наказ МОЗ України від 03.07.2006р №436 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія"».
Наказ МОЗ України від 17.08.2007р №487 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Неврологія"».
Наказ МОЗ України від 13.06.2008р №317 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Нейрохірургія"».
В. Додатки
1
|
Додаток №1.
|
Алгоритм прийому виклику диспетчером ШМД при підозрі на ГПМК.
|
2
|
Додаток №2.
|
Оцінка життєвих функцій організму – дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE.
|
3
|
Додаток №3.
|
Шкала FAST (обличчя-рука-мова) для догоспітальної діагностики інсульту.
|
4
|
Додаток №4.
|
Алгоритм дій та витрати часу при наданні допомоги хворим, що є кандидатами на проведення сТЛТ.
|
5
|
Додаток №5.
|
Шкала тяжкості інсульту Національних інститутів здоров'я США.
|
6
|
Додаток №6.
|
Критерії відбору хворих для внутрішньовенної тромболітичної терапії при ішемічному інсульті.
|
7
|
Додаток №7.
|
Згода на проведення тромболітичної терапії пацієнта чи законного представника пацієнта, хворого на ішемічний інсульт.
|
8
|
Додаток №8.
|
Шкала оцінки внутрішньомозкових крововиливів (ВМК) при проведення тромболізису.
|
9
|
Додаток №9.
|
Карта дозування альтеплазе.
|
10
|
Додаток №10.
|
Карта спостереження за пацієнтом, що отримує сТЛТ.
|
11
|
Додаток №11.
|
План лікування пацієнта у разі проведення внутрішньовенного тромболізису при ішемічному інсульті.
|
|
Додаток № 1
до уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги «Системний тромболізис при ішемічному інсульті (екстрена, вторинна (спеціалізована) медична допомога)»
|
АЛГОРИТМ ПРИЙОМУ ВИКЛИКУ ДИСПЕТЧЕРОМ ШМД при підозрі на ГПМК
^
Вік хворого.
Чи може людина підняти одночасно 2 руки: □ так □ ні
Чи є у людини порушення мовлення: □ так □ ні
Час виникнення перерахованих вище симптомів □
^
Створіть пацієнту спокійну обстановку.
Не давайте пацієнту їсти та пити.
3. Знайдіть лікарські засоби, які приймає пацієнт та приготуйте їх до прибуття швидкої медичної допомоги.
4. Не залишайте пацієнта без нагляду.
|
Додаток № 2
до уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги «Системний тромболізис при ішемічному інсульті (екстрена, вторинна (спеціалізована) медична допомога)»
|
^
1. А - прохідність дихальних шляхів (Airway).
1.1. Визначте симптоми непрохідності дихальних шляхів: порушення прохідності дихальних шляхів сприяє виникненню парадоксального дихання та участі у диханні додаткових дихальних м'язів; центральний ціаноз є пізнім симптомом непрохідності дихальних шляхів; у пацієнтів, які знаходяться у критичному стані порушення свідомості часто спричиняє порушення прохідності дихальних шляхів (западання язика, м'якого піднебіння).
1.2. Кисень у високій концентрації: за допомогою маски з резервуаром; переконайтесь, що подача кисню достатня (> 10 л/хв).
^
Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.
Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.
Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.
Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.
Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.
Проведіть аускультацію та перкусію легень.
Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс, фіброз легень або рідину у плевральній порожнині.
^
Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.
Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.
Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.
Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.
Визначіть ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.
Поміряйте артеріальний тиск.
Вислухайте тони серця.
Зверніть увагу на інші симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі як порушення свідомості, олігоурія (об'єм сечі < 0,5 мл/кг/год.).
^
До частих причин порушень, стану свідомості належать важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування заспокійливих ліків чи анальгетиків,
Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).
Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники). Можна застосувати також шкалу Глазго (Glasgow Coma Scale).
Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію. Якщо рівень глюкози нижче ніж 3 ммоль/л, забезпечте в/в 50 мл 20% розчину глюкози.
^
Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.
Ознайомтесь з документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів, та їх зміни у динаміці, перевірте, які ліки пацієнтові приписані і які він приймає.
|
Додаток № 3
до уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги «Системний тромболізис при ішемічному інсульті (екстрена, вторинна (спеціалізована) медична допомога)»
|
^
УВАГА на виконання тесту відводиться до 7 хвилин!
^
|
□ так
|
Необхідно виявити ознаки порушення мовлення, що виникли вперше (спитати про настання таких порушень вперше у оточуючих або родичів, відмітити нерозбірливість мовлення, труднощі в розумінні мови пацієнтом, виконанні простих команд та назві знайомих предметів чи повторенні речення).
|
|
□ ні
|
^
|
□ так
|
Необхідно виявити асиметрію обличчя, яка виникла вперше, в спокої та при виконанні команди посміхнутися чи показати вищирені зуби.
|
□ ні
|
Уражена сторона обличчя
|
□ ліва
□ права
|
Відмітьте сторону ураження (сторона де
виражений парез мускулатури)
|
3 ^
|
□ так
|
Підніміть обидві руки пацієнта до кута 90 якщо пацієнт сидить, і на 45, якщо пацієнт лежить.
Утримуйте їх 5 сек. в такому положенні, а потім одночасно відпустіть. Відмітьте «так» у випадку, якщо одна із двох рук опустилася.
Відмітьте сторону ураження - ту де рука опустилася швидше
|
Уражена рука
|
□ ні
|
□ ліва
|
□ права
|
Висновок:
|
|
|
|
Додаток № 4
до уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги «Системний тромболізис при ішемічному інсульті (екстрена, вторинна (спеціалізована) медична допомога)»
|
^ системного ТРОБОЛІЗИСУ рТАП (альтеплазе)
Розпочніть моніторинг вітальних функцій (АТ, ЧСС, ЕКГ, сатурація О2, температура тіла).
Оцініть масу тіла хворого та визначте відповідну дозу альтеплазе (Додаток 9).
Розведіть альтеплазе та введіть 10 % дози як внутрішньовенний болюс за 1 хв., після чого одразу розпочніть введення решти дози шляхом внутрішньовенної інфузії впродовж 60 хв.
Проводьте неврологічний огляд кожні 15 хв. під час інфузії, кожні 30 хв. впродовж наступних 6 год. та щогодини до 24 год. після лікування.
Якщо під час інфузії у хворого з’явиться сильний головний біль, різко підвищується АТ, виникає нудота та/або блювання, зупиніть введення альтеплазе та терміново зробіть КТ.
Вимірюйте АТ кожні 15 хв. впродовж перших 2 годин, кожні 30 хв. впродовж наступних 6 год. та щогодини до 24 год. після лікування.
Частіше вимірюйте АТ, якщо його рівень наближається до 180 мм рт. ст. для систолічного або до 105 мм рт. ст. для діастолічного АТ; введіть антигіпертензивні засоби, щоб утримувати АТ нижче цієї межі.
Уникайте встановлення назогастральних зондів, сечових катетерів, проведення пункцій вен та артерій впродовж перших 24 год.
Зробіть повторне сканування мозку, перед тим як призначити будь-які антитромботичні засоби.

|
Додаток № 5
до уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги «Системний тромболізис при ішемічному інсульті (екстрена, вторинна (спеціалізована) медична допомога)»
|
|